СОТ
Сьогодні офіційно вступаємо до СОТ, нарощуючи здорові м'язи на дистрофічних кінцівках наших економічних відносин зі світом. Незалежно від факторів, які зробили можливим приєднання до СОТ, ця формальність затверджує на папері досить важливу перемогу над селянським протекціонізмом (історично домінантним в українській незалежності!). Як-не-як, саме завдяки СОТ та її попередникові середні митні тарифи в світі зменшилися з 40 до 4% з 1947 по 2007 рік. Українських ринкових "реформаторів" не може не тішити, що для нас поступово став реальністю вибір, зроблений західним капіталізмом у 20-му сторіччі - дерегуляція, вільна торгівля та мобільність факторів виробництва. Так склалося, що саме ці тенденції стали визначальними для економічної глобалізації, в якій Україна тільки-но починає брати участь. Про теоретичні переваги економічної лібералізації (а саме вона є стрижнем діяльності СОТ) говорено в підручниках, про її теоретичну небезпеку - теж, але поза підручниками все підказує, що НЕ лібералізувати від страху хижої глобалізації - це все одно, що не вчити дитину ходити, щоб не впала й не набила синця. Тому - віват!

Доречно згадати, що СОТ зараз переживає вельми непростий період. Ця організація, яка замінила GATT (General Agreement on Tariffs and Trade) в 1995-му році, свого часу запровадила чимало конструктивних речей у світових неґоціях - почала брати участь у регулюванні ринку послуг (на які сьогодні припадає 70% ВВП Євросоюзу), зацікавилась питаннями інтелектуальної власності і - last but not least - створила орган для розгляду торгівельних конфліктів між членами СОТ. Але вже на початку 2000-х років СОТ наразилась на небезпечний челендж - підозрюю, з бажання віддати належне тогочасній "міленарній" моді. Я маю на увазі декларацію СОТ про прагнення "поставити лібералізацію світової торгівлі на службу економічному розвитку", що мало б означати порозуміння "бідних" із "багатими", "Півночі" з "Півднем", а села - з містом. На ділі ж африканська бавовна досі не має доступу на дбайливо субсидовані європейський (ЄС) та американський (США) ринки, і шляхетні цілі 21-го сторіччя іржавіють на голій землі... Не час. А жаль.

Хтозна, чи відразу Україну перейматимуть проблеми глобального розвитку. Думаю, мине скількись часу, доки ми вичистимо власні тарифні стайні на багатосторонньому рівні. Але, як би не розвивались наші переговори в новій ролі, вже уявляю, скільки позовів проти України подаватимуть інші члени, які щиро чекають від нас справжнього ліберального господарювання :) У скількох міжнародних битвах гартуватимуться українські правники-економісти :) Скільки непомітних бар'єрів ще намалюють українські крючкотвори на шляху вільного пересування товарів і послуг :) Але це буде потім. Кількісні ефекти приєднання до СОТ стануть помітними за півроку-рік після ратифікації, а поки можу тільки привітати світові ринки з вайлуватим, але перспективним фрешменом.